Ефективність лікарського засобу часто залежить від його біодоступності – швидкості та ступеня всмоктування діючої речовини в кров. Коли йдеться про тверді лікарські форми для перорального застосування, такі як таблетки і капсули, проблема полягає в досягненні оптимальної біодоступності для препаратів з різною розчинністю.
Далі розглянемо фактори, що впливають на біодоступність лікарських засобів, методів її підвищення, а також інноваційні підходи до розробки погано розчинних лікарських форм.
Фактори, що впливають на біодоступність лікарських засобів
На біодоступність лікарських засобів впливає безліч факторів, до яких відносяться:
- Розчинність – фундаментальна властивість, яка визначає розчинення лікарського засобу в біологічних рідинах.
- Розмір частинок – менші частинки забезпечують більш швидке розчинення та всмоктування.
- pH середовища – pH шлунка та кишечника може впливати на розчинність та стабільність лікарського засобу.
- Взаємодія з їжею – одні препарати слід приймати натщесерце для оптимального всмоктування, тоді як інші потребують вживання їжі для підвищення біодоступності.
- Метаболізм першого проходження – ферменти в печінці можуть метаболізувати препарат до того, як він потрапить до системного кровообігу.
- Тип лікарської форми – від форми препарату з негайним, пролонгованим або контрольованим вивільненням залежить те, як він вивільняється і всмоктується.
- Фізіологічна мінливість – такі фактори, як генетика, вік і стан здоров’я, впливають на те, як організм людини засвоює і переробляє ліки.
Поліпшення біодоступності
Для поліпшення біодоступності твердих лікарських форм фармацевтичні розробники рецептур використовують такі стратегії:
- Зменшення розміру частинок лікарського засобу збільшує площу поверхні, доступну для розчинення, що сприяє швидшому всмоктуванню. Для цього використовуються такі технології, як мікронізація та нанорозмір.
- Аморфні тверді дисперсії. Перетворення препарату з кристалічної форми в аморфний стан може поліпшити його розчинність, оскільки аморфні матеріали мають тенденцію легше розчинятися.
- Кокристали. Це структури, де активний фармацевтичний інгредієнт утворює кристалічну решітку з іншою молекулою, часто коформером, що сприяє поліпшенню розчинності та стабільності.
- Препарати на основі ліпідів. Включення в лікарські засоби ліпідних систем, таких як самоемульгуючі системи доставки ліків (SEDDS) або тверді ліпідні наночастинки (SLN) підвищує розчинність і біодоступність.
- Модифікація pH. Регулювання pH лікарської форми або використання допоміжних речовин, що модифікують pH, впливає на розчинність і розчинення, а отже, на біодоступність.
- Форма випуску препарату. Перетворення лікарського засобу в більш розчинну і легко засвоювану похідну підвищує біодоступність після метаболічних перетворень в організмі.
Стратегії щодо розробки погано розчинних лікарських засобів
Робота з погано розчинними лікарськими засобами є поширеною задачею у фармацевтичній розробці, рішеннями якої можуть бути:
- Наносуспензії. Це субмікронні колоїдні дисперсії частинок лікарських засобів у водному середовищі, які забезпечують краще розчинення і мають потенційно підвищену біодоступність.
- Тверда дисперсія. Змішування погано розчинного препарату з гідрофільним полімером або поверхнево-активною речовиною створюють тверду дисперсію, яка поліпшує розчинення та абсорбцію.
- Ліпідні препарати. Системи доставки ліків на основі ліпідів, такі як міцели та ліпосоми, розчиняють ліпофільні препарати, поліпшуючи їхню біодоступність.
- Розпилювальна сушка. Цей метод передбачає перетворення рідкої лікарської форми на тверді частинки шляхом розпилення. Це дає змогу отримати аморфні препарати, які легше розчиняються.
- Нанокристали. Подібно до наносуспензій нанокристали – це чисті частинки лікарського засобу з нанорозмірними розмірами, що сприяє поліпшенню розчинності та біодоступності.
Подолання перепонів для підвищення біодоступності лікарських засобів, інкапсульованих у тверді лікарські форми, вимагає глибокого розуміння взаємодії між знаннями про рецептуру і фізіологічними факторами. Досягнення в галузі інженерії частинок, аморфних твердих дисперсій, систем на основі ліпідів та інноваційних підходів до доставки ліків проклали шлях до поліпшення абсорбції та підвищення ефективності погано розчинних лікарських засобів.
Оскільки дослідники продовжують розширювати межі технології створення лікарських засобів, у майбутньому будуть більш ефективні методи лікування, які максимізують терапевтичні результати завдяки підвищеній біодоступності.
https://www.cphi-online.com/breaking-barriers-innovations-in-oral-solid-dose-news122042.html
