В 18 столітті все більшої популярності набирають ліки в упаковці і продають їх двома способами: в аптеках за рецептами лікарів та на ярмарках без рецептів. І той, і інший способи працювали куди краще при використанні широкої реклами в газетах. Беручи до уваги буйний меркантилізм того часу, жоден скандальний листок газети не був повним без величезної реклами диковинних ліків. Культ знаменитостей та зростаючий вплив газет на споживача активно використовувались шарлатанами 18 століття з особливою ефективністю. Так, доходи від реклами конкуруючих аптек стали життєвою силою газет.
Шарлатани, що продавали патентовані ліки, часто були в зговорі із видавцями газет, які не тільки розміщали рекламу продавців на своїх сторінках, але й часто продавали ліки за долю від виручки. Однією газетною хитрістю була «плутанина», яка представляла собою нібито неупереджену статтю про чудодійну ефективність нових ліків. Але насправді вона була свого роду «рекламним матеріалом», що був оплачений виробником засобу. Видавець на ім’я Джон Ньюбері (1713-1767 рр) був власником патенту на порошок від лихоманки доктора Джеймса і він же заради збільшення продаж видав дитячу книгу під назвою «Історія маленького Розумника Два Черевичка», де маленький персонаж книги вмирає від лихоманки через те, що він виявився в місці, де порошки доктора Джеймса були недоступними. В той самий час реальний доктор Джеймс мав патент на порошок від лихоманки і за 20 років він продав більше мільйона доз порошків з приміщення на церковному дворі Святого Павла в Лондоні.
Дуже цікаво те, що батько першого мультимільярдера та засновника династії Рокфеллерів – Уільям Ейвері Рокфеллер – також був одним з торговців ліків. В першій половині 19 століття він видавав себе за гіпнотизера, доктора медицини, черево мовника, і що найголовніше – продавав патентовані ліки. Окрім патентованих він мав і бальзам свого виробництва, який лікував зубний біль, коросту, цингу, нежить, віспу, сифіліс та навіть рак «незалежно від того, кого спіткали ці хвороби: білих, чорношкірих, червоношкірих або домашній скот». Бальзам же складався із бензину та самогону.
Вже тоді було зрозуміло, що неважливо чи допомагають насправді ліки, чи зцілюють вони і що знаходиться в їх складі. Головним фактором в продажах була грамотність їх реклами та розповсюдження. Важливо було продати упаковку, що вселяла почуття впевненості та приналежності до групи. В складі ліків було багато різних дивних компонентів, але не менш важливими за них були: форма пляшки, етикетка із зображенням лікаря, довга історія створення, прийому та лікування приречених на смерть людей. Сама упаковка та її реклама могли настільки сильно впливати на людей, що ліки починали позитивно «діяти».
