Сьогодні майже всі процеси в друкарні по виготовленню картонної упаковки автоматизовані і робота не є такою, що кваліфікується як складна. Друкарні мають можливість випускати мільйони упаковок за робочий день, але так було не завжди. Колись найбільші типографії випускали по 7500 упаковки за день і при цьому задіювали тисячі рук для висічки та склейки.
Якщо сьогодні в кожній типографії ми побачимо більше зайнятих чоловіків на виробництві, а жінок – в офісі, то в період появи та розвитку картонної упаковки все було навпаки. Більшу частину працівників на виробництві друкарні складали жінки та діти. Робота в типографії кваліфікувалась, як дуже важкий та виснажливий ручний труд. Люди працювали по 10 годин 6 днів на тиждень. Оплачувалась така робота дуже низько. При цьому жінки та діти отримували в два рази нижчу оплату за роботу, ніж чоловіки. Наприклад, жінки отримували за робочий день 75 центів, в той час, як некваліфіковані чоловіки отримували від 1,5 доларів за робочий день, а кваліфіковані – від 2 доларів.
Звичайно, це може здаватись дивним в нашому столітті, але обов’язковою умовою роботи жінок в друкарні була наявність рук маленького розміру. Я не можу сказати точно чому такі правила були важливими для власників друкарень, але на мою думку через те, що майже всі процеси виконувались людьми вручну, а більшість упаковок і зараз мають маленький розмір.
Робота в друкарні на той період була достатньо небезпечною і газети часто писали про випадки травм в тій чи іншій друкарні. Наприклад: «Чарльз Сутліфф, хлопчик найнятий на завод Чарльза Ф.Алленз з виготовлення картонного пакування, відрізав свою праву руку цим ранком під час роботи за машиною з виготовлення упаковки. Шов був накладений доктором Едвардзом» (травень, 1898 рік)
Але при всьому цьому працювати в типографії було чимось престижним. Картинки вулиць, де була розташована типографія часто прикрашали поштові картки, а фото виробництва друкарні та її співробітників – газетні полоси.
Авторка:
Валерія Гранкіна
